Приватна ППО для бізнесу: скільки коштує захист від дронів
Українські підприємства дедалі частіше потерпають від російських дронових атак. Приватна протиповітряна оборона може стати відповіддю, але вимагає мільйонних інвестицій та координації з військовими. Про реальні можливості та обмеження розповіли представники компанії «Дикі Шершні».
Російські атаки на українські підприємства змушують бізнес шукати власні способи захисту. Приватна протиповітряна оборона, яка ще кілька років тому здавалася фантастикою, поступово стає реальним інструментом. Втім, публічно відомо лише про кілька успішних кейсів, а вартість такого захисту вимірюється мільйонами доларів. Про це в інтерв’ю розповіли представники компанії «Дикі Шершні», яка займається виробництвом дронів-перехоплювачів.
За словами співрозмовників, ідея приватної ППО виникла задовго до офіційного закріплення цього поняття в Україні. Компанія розробляла перехоплювач Sting, і для його тестування в бойових умовах створили групу «Нічні Шершні». Згодом вона перетворилася на навчальний центр для військових пілотів. Коли Кабмін затвердив експериментальний проект про приватну ППО, у «Диких Шершнів» вона вже фактично існувала — бракувало лише юридичного механізму для її оформлення.
Основне завдання приватної ППО — захищати визначений периметр. Для цього використовують радари та різні види озброєння. Ідеальна конфігурація, яку бізнес може реалізувати вже сьогодні, — це комбінація трьох компонентів: дронів-перехоплювачів, автоматизованих турелей та систем радіоелектронної боротьби. Якщо компанія зможе дістати дефіцитні ПЗРК або навіть комплекс Patriot, це було б найкращим рішенням, але в реальних умовах дрони, турелі та РЕБ — це максимум, наближений до ідеалу.
Приватна ППО не може діяти окремо від державної системи. ЗСУ надають радарне поле та координати цілей, оскільки приватний сектор не має доступу до таких технологій. Локації оборонних позицій узгоджуються з командуванням: підприємство пропонує захистити конкретний об’єкт, а військові аналізують, чи вільна ця зона, чи не заважатиме вона роботі армійської авіації та чи вписується в загальний план оборони. Підрозділ виконує завдання Повітряних сил у межах безпеки регіону, а не точкового захисту окремого підприємства.
Економічний сенс інвестувати в таку технологічну комбінацію може бути у великих холдингів. Це дорого, але дешевше, ніж наслідки від прильоту одного «Шахеда», який може знищити об’єкт вартістю 50 млн доларів разом із продукцією на аналогічну суму. Гарантій безпеки на 100% ніхто не дасть, але бізнес розуміє, що діяти необхідно.
ППО є ешелонованою, і приватна не є винятком. Ближнім ешелоном безпосередньо біля інфраструктури мають стати автоматизовані турелі, а дальнім — дрони. Перехоплення має відбуватися на відстані 30–50 кілометрів від цілі. Якщо уявити це у вигляді захисного кільця з радіусом у 35 кілометрів, стає зрозумілим масштаб завдання. Тому для приватних компаній існує два раціональні шляхи: інвестувати локально у вогневі турелі та купувати дрони для військових, фінансуючи регулярні підрозділи перехоплювачів, або ж будувати власну масштабну систему ППО. Розгортання останньої — це мільйони доларів, де найбільші витрати припадуть саме на початковий етап.
Створення локального захисту справді збільшує шанси на збиття ворожих цілей, але стовідсоткової гарантії ніхто не дає. Все залежить від готовності компанії інвестувати у власну ППО та захист об’єктів. Це не просто встановлення сигналізації, камер спостереження чи протипожежної системи — усе набагато складніше. На словах концепція «приватної ППО» звучить дуже модно й привабливо, але на практиці вона потребує серйозної підготовки, координації з військовими та значних ресурсів.
2
