Зерно дешевшає, але хліб і олія не подешевшають — експерти
Українські аграрії у вересні використали лише 46% експортного потенціалу, вивізши близько 2,4 млн тонн агропродукції замість 5 млн тонн. Попри переповнені склади та падіння внутрішніх цін на пшеницю нижче собівартості, споживчі ціни на хліб та олію не знижуються через високу частку логістики, енергії та переробки у собівартості.
Українські аграрії у вересні реалізували лише 46% свого експортного потенціалу, вивізши близько 2,4 млн тонн агропродукції замість необхідних 5 млн тонн на місяць. Попри переповнені зерном склади та падіння внутрішніх цін на пшеницю нижче собівартості, споживчі ціни на хліб і соняшникову олію не знижуються. Про це свідчать дані Мінагрополітики та аналітиків аграрного ринку.
Внутрішня ціна пропозиції на пшеницю в Україні становить близько 120–130 доларів за тонну, що приблизно на 30% нижче собівартості. Водночас у ціні хлібини вартість пшениці становить лише 10–15%. Решта — переробка, енергія, зарплати та логістика. Саме тому здешевлення борошна повністю нівелюється зростанням витрат на пальне, електроенергію та утримання автопарку.
«В аграрній економіці є міф: якщо ми велика аграрна країна, то в нас буде дешеве продовольство. Або якщо закриють порти, то ціни на продовольство впадуть. Це неправда — хіба що в дуже невеликій мірі», — зазначив заступник керівника KSE Агроцентр Павло Мартишев.
Масштаб затору видно з балансу: пшениці цьогоріч зібрали 26 млн тонн при внутрішньому споживанні 7–8 млн тонн, кукурудзи — 30–32 млн тонн проти тих самих 7–8 млн тонн потреби. З 12,5–13 млн тонн соняшнику заводи мають переробити 11–12 млн тонн, але з майже 5 млн тонн олії українці споживають лише 400–500 тис. тонн на рік. «Майже на 3,5 роки нам вистачить пшениці за умови, що ми її сіяти не будемо», — пояснив Олексій Тартаківський з Об'єднання аграрних компаній ПУСК та Всеукраїнської аграрної ради.
За його словами, саме тому проблеми з експортом б'ють по цінах: внутрішній ринок не створює конкуренції за сировину, і платити високу ціну немає логіки. Пшениця при цьому збиткова для всіх категорій господарств. За середньої собівартості й урожайності збиток оцінюють у 200–250 доларів з гектара. Найважче тим, хто не має власних складів. Зберігання на сторонніх елеваторах подорожчало на 10–50%.
Логістика з'їдає маржу експортера. Торік зерно йшло через глибоководні порти Великої Одеси, тепер — через Дунай, західні кордони й Констанцу, з більшою кількістю ланок і перевалок. Баржування з дунайських портів до Констанци подорожчало з 10–13 доларів за тонну до понад 40 доларів за тонну. Перевалки додають ще близько 30 доларів, ставки на вагони зросли приблизно вдвічі. У середньому логістична складова виросла, за оцінками президента Асоціації міжнародних експедиторів України Віктора Берестенка, на 50–70 доларів за тонну, а для віддалених від Дунаю регіонів — до 80–100 доларів і більше.
До цього додаються черги. На кінець вересня судна до Рені та Ізмаїла чекали проходження Сулінського каналу 12–17 діб. 5 жовтня на виїзд з України стояли 11 542 вантажівки — максимум від початку спостережень АМЕУ. А на пункті пропуску Орлівка — Ісакча очікування перевищує шість діб. При цьому плата за затримку вантажного транспорту для судна дедвейтом близько 6 тис. тонн становить 6–7 тис. доларів на добу, тобто приблизно 1 долар на тонну щодня.
«Двотижнева черга додає 15–20 доларів на тонну ще до навантаження. Водночас ціни на тонну пшениці в портах знизилися на 30–40 доларів. Тож логістика фактично поглинає маржу експортера», — каже Берестенко. Додатковий ризик — безпека. За 5–6 жовтня, за даними АМЕУ, атаковано чотири цивільні судна, одне з них затонуло, загинули двоє моряків. Берестенко очікує зростання страхових премій за воєнні ризики та ставок фрахту.
Прогноз на осінь-зиму: хліб до кінця року додасть у ціні 3–5%, соняшникова олія практично не подешевшає, а цінники на яйця та курятину коливатимуться з тенденцією до зростання. Недоотримання близько 2,5 млрд доларів валютної виручки тисне на курс гривні, що прискорює продовольчу інфляцію. Через збитки фермери економлять на добривах, що може призвести до скорочення посівних площ на 35–40% та падіння врожайності у майбутньому.
7
