Україна завдала щонайменше 131 далекобійного удару по РФ за літо
Протягом літа українські сили завдали щонайменше 131 підтвердженого далекобійного удару по території Росії, поступово нарощуючи інтенсивність атак і розширюючи їхню географію до понад 2500 кілометрів.
Протягом літа українські Сили оборони завдали щонайменше 131 далекобійного удару по території Росії, що підтверджено офіційно українською владою та командуванням. Мета цих атак — виснаження воєнно-промислового потенціалу агресора та позбавлення його ресурсів для продовження війни. Про це свідчить аналіз Центру стратегічних комунікацій, здійснений на основі відкритих даних.
Інтенсивність ударів зростала щомісяця. Якщо в червні було зафіксовано 23 підтверджені епізоди, то в липні ця цифра зросла до 44, а в серпні досягла 64 ударів. Така динаміка демонструє системний підхід до послаблення російської оборонної індустрії та економіки.
Географія атак охопила 33 адміністративні регіони Росії. Найбільше уражених регіонів — Краснодарський край (24 підтверджені удари), Республіка Башкортостан (8 ударів) та Ростовська область (8 ударів). Одним із рекордів літа стало ураження Омського нафтопереробного заводу в липні, який розташований за 2500 кілометрів від українського кордону. Це руйнує російський міф про наявність «глибокого та безпечного тилу».
Майже третина атак була здійснена на відстань від 500 до 1000 кілометрів, а кожен п'ятий удар — понад 23% — завдавався на глибину понад 1000 кілометрів. Стратегічних об'єктів, які були б захищені лише фізичною відстанню від України, у Росії практично не залишилося.
Головним пріоритетом для українських безпілотників та ракет залишався паливно-енергетичний комплекс РФ. На нафтопереробні заводи припало понад третину всіх уражень — 42 удари. Ще 13% атак були спрямовані на об'єкти нафтової логістики. Системність ударів по стратегічних об'єктах підтверджується повторними атаками: нафтопереробний завод «Славнефть-ЯНОС» у Ярославській області зазнав чотирьох атак за літо, а Афіпський та Ільський НПЗ у Краснодарському краї, а також НПЗ TANECO в Татарстані були під вогнем по три рази.
Другою за обсягом групою цілей стали військові бази, аеродроми та склади боєприпасів — 38 ударів. Ще 12,2% прильотів припали на підприємства військово-промислового комплексу і хімічної промисловості, а також логістичні центри та портову інфраструктуру. Регулярне виведення з ладу НПЗ, знищення складів боєприпасів, ураження авіації на аеродромах та нейтралізація військових кораблів впливають на постачання російської армії та підривають економічну стійкість агресора.
Поєднання цілеспрямованих атак на об'єкти паливно-енергетичного комплексу, військову логістику, склади боєприпасів та підприємства оборонного сектора створює накопичувальний ефект виснаження. Знищуючи НПЗ та нафтову інфраструктуру, Україна одночасно руйнує постачання пального для ворожої техніки на передовій та підриває джерело валютних надходжень, за рахунок яких Кремль фінансує бойові дії.
Україна надалі нарощує власні технологічні спроможності, масштабує виробництво засобів ураження та формує системний підхід до послаблення російської оборонної індустрії. Далекобійні удари по РФ лише продовжують зростати. Подальше послідовне руйнування оборонної індустрії та воєнної логістики РФ позбавляє агресора економічного та військового потенціалу продовжувати війну. Посилювати цей ефект мають міжнародні санкції, експортний контроль та позбавлення РФ можливості їх обходу, адже позбавлення РФ ресурсів для агресивної війни — це єдиний дієвий шлях до миру.
