Генетик пояснив, кому варто робити «генетичні паспорти» і чому вони не замінюють діагноз
Український генетик Дмитро Микитенко розповів, що таке «генетичні паспорти» класу Wellness, які ризики вони допомагають оцінити та чому такі тести варто робити лише за психологічної готовності.
Сучасна медицина дає змогу людині не лише оцінити ризик народження дитини з генетичним захворюванням чи онкологічні загрози, а й отримати так званий «генетичний паспорт» класу Wellness. Про те, що показують такі дослідження і коли від них краще відмовитися, в інтерв'ю розповів генетик Дмитро Микитенко.
За словами експерта, ще 10–15 років тому генетика могла лише в окремих випадках виявляти генетичну хворобу, але вплинути на неї лікарі майже не могли. Нині ж можливості значно ширші: медицина вміє оцінювати ризики ще на етапі планування вагітності, відбирати ембріони при екстракорпоральному заплідненні, а також виявляти багато генетичних хвороб після пологів. Крім того, сучасні методи дозволяють вживляти здоровий ген для корекції певних захворювань, зокрема спінальної м'язової атрофії та деяких видів дистрофії сітківки.
«Генетичні паспорти» класу Wellness, як пояснив Микитенко, не шукають причину конкретної проблеми, а аналізують полігенні схильності. Такі тести доступні пересічній людині й допомагають виявити особливості роботи власного організму. Якщо в одному гені є зміна, вона через незначне порушення може й не призвести до хвороби, але знижена активність одразу кількох генів з одного блоку здатна впливати на здоров'я. Це не обов'язково буде захворюванням, однак може позначатися на якості життя.
Знаючи про такі особливості, людина може оцінити ризик психічних розладів, атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. За словами генетика, на величину цього ризику можна впливати, і саме це зараз намагаються називати біохакінгом. Водночас змінити сам генетичний код неможливо — можна лише скоригувати звички, харчування чи місце проживання, щоб знизити ризик до загальнопопуляційного рівня.
Микитенко наголосив, що дослідження класу Wellness є профілактичними: вони не ставлять діагноз, а лише визначають певну схильність. Якщо інтерпретувати результати неправильно, це може викликати зайву тривогу. Особливо це стосується онкологічних тестів — людина має бути психологічно готовою почути результат, адже надмірна тривожність може завдати шкоди.
«Якщо такого розуміння немає, робити аналіз не варто. Я дійшов до цього лише в 42 роки, дехто не готовий і в 50. А днями у мене була 17-річна пацієнтка, яка заявила, що має знати, до чого їй готуватися», — поділився експерт.
Раніше український генетик Олександр Коляда пояснював, чи існує «пігулка довголіття» та що насправді показує наука про вплив способу життя на тривалість життя.
