Росія масштабує реактивні дрони та тестує «дрони-матки» над Києвом
У серпні 2026 року Україна зафіксувала близько 2800 застосувань реактивних дронів проти приблизно 180 за весь 2025 рік. Ефективність перехоплення таких цілей становить близько 60% проти 90–95% для звичайних «Шахедів». Над Києвом також зафіксували експериментальні «дрони-матки», які несуть FPV-дрони.
Росія перейшла до масового застосування реактивних дронів у глибокому тилу України, що створює нові виклики для протиповітряної оборони. За весь 2025 рік Україна зафіксувала близько 180 застосувань реактивних дронів, тоді як у серпні 2026 року їх було вже близько 2800 — у понад 15 разів більше за один місяць, ніж за весь попередній рік. Це свідчить про те, що йдеться вже не про експериментальну зброю, яку росіяни час від часу запускають для перевірки оборонних спроможностей, а про системне масштабування.
Звичайні «Шахеди» з поршневими двигунами, які раніше були основною загрозою, українські сили навчилися збивати доволі ефективно — за відкритими даними, ефективність сягала 90–95%. З реактивними цілями ситуація складніша: ефективність перехоплення поки що помітно нижча — близько 60%. Саме це стало причиною нарощування росіянами ударів саме реактивними дронами. Тут наочно проявляється один із головних принципів війни — боротьба швидкості втілення технологій. Якщо противник бачить, що певна тактика працює, він її стрімко масштабує.
Росіяни не просто збільшують кількість ударів, а й постійно змінюють способи їхнього застосування. Завдань, ймовірно, декілька: перевантажити систему ППО, змусити витрачати дорогі ракети на дешевші цілі, створити тривалу паніку і врешті-решт намацати ділянку, де захист виявиться слабшим. Ворог шукатиме саме такі місця, де в нас найменше захисту, і намагатиметься масштабувати там атаки. Це стосується не тільки військової інфраструктури.
Постійні атаки по великих містах мають ще один ефект — збій роботи всієї країни. Коли тривога триває годинами, зупиняється логістика, люди йдуть в укриття, підприємства переривають роботу. Навіть якщо конкретний дрон не влучив у жоден об'єкт, сама загроза вже створює економічний ефект та погіршує фінансові спроможності держави. Особливо це помітно в Києві. Коли тривога оголошується знову і знову, столиця фізично не може працювати у звичайному режимі. Це одна з цілей такої тактики — не лише щось зруйнувати, а й поступово паралізувати нормальне життя. Крім того, росіяни намагаються викликати паніку у містян, завдаючи ударів по складах з продуктами, щоб викликати дефіцит та продовольчий колапс.
Повітряна атака не обов'язково має завершуватися ударом по конкретному об'єкту. Сам політ може давати противнику інформацію. Якщо частина апаратів використовується для розвідки або лінійного спостереження, росіяни можуть отримувати дані про нашу реакцію: де і як працює ППО, які маршрути перекриваються, як швидко і якими засобами ми реагуємо на появу цілі. Не варто думати, що кожен запущений дрон має лише одну функцію — вибухнути. Проте фінальна мета одна — знищувати Україну. Енергетика, військові та державні об'єкти, вежі зв'язку, телекомунікації, редакції медіа, заправки, ТРЦ — цілей достатньо. Якщо одна з них не підходить, противник фактично в онлайні обирає з банку цілей іншу — дрон може вести оператор з Росії в ручному режимі. Тому будь-яка атака може одночасно вирішувати кілька завдань: завдавати фізичної шкоди, перевантажувати ППО, збирати розвідувальну інформацію і тримати українців у психологічній напрузі. Останній фактор активно працює під час нічних атак — вони псують сон, а отже, продуктивність українців протягом наступного робочого дня падає.
Чому реактивні дрони — складна для перехоплення ціль? Звичайний «Шахед» летить відносно повільно, і у військових є більше часу, щоб його виявити, передати ціль потрібному засобу ураження і знищити. Реактивний апарат скорочує ці можливості. Чим швидше летить ціль, тим менше часу залишається на її виявлення, ідентифікацію, вибір засобу ураження та безпосередньо перехоплення. Додайте до цього висоту польоту, маршрут, рельєф, будівлі і кількість одночасних цілей — і отримаємо зовсім іншу задачу для ППО. Реактивні «Шахеди» швидко летять на висоті понад 3,5 км, тому частина звичних засобів — мобільні вогневі групи, кулемети, «Гепарди» та ПЗРК — фактично стають недієвими. Залишаються три основні інструменти: реактивна авіація, ЗРК та дрони-перехоплювачі. По суті, це вже інший клас проблеми.
Росіяни не зупинилися на одному варіанті. З'являються різні реактивні дрони, і деякі з них за своїми характеристиками вже наближаються до крилатих ракет. Наприклад, «Герань–5» має заявлену дальність близько 950 км і бойову частину до 90 кг. «Бандероль» розвиває швидкість близько 500–560 км/год, а в пікіруванні може бути ще більше. Дрон-ракета «Дань-Т» має бойове навантаження до 135 кг. Все це вже менше нагадує дрони, більше — дешеві версії крилатих ракет масового застосування, а отже, не всі засоби ураження здатні ефективно їм протистояти.
Під час останніх атак над Києвом також зафіксували ще одну зловісну новинку — так звані дрони-матки. Йдеться про експериментальні «Шахеди», які несуть на собі FPV-дрони, щоб запустити їх ближче до потенційної цілі. У такому випадку «Шахед» виступає ретранслятором для малих, швидких та маневрених дронів. Поки що це не масова тактика — швидше за все, росіяни зараз перевіряють, наскільки така модель взагалі ефективна. Наразі фіксуємо поодинокі випадки, а не сформовану систему. Проте такі засоби несуть не меншу загрозу. Звичайний «Шахед» під час польоту має досить обмежену маневреність, тоді як FPV-дрон — зовсім інший інструмент, який оператор може змінювати в режимі реального часу.
