ШОС у Бішкеку зібрала лідерів Азії без Заходу: що це означає для світу

Столиця Киргизстану цього тижня перетворилася на центр євразійської дипломатії: у Бішкеку стартував саміт Шанхайської організації співпраці (ШОС). Аеропорт міста приймав один за одним літаки з лідерами країн-учасниць — від президента Росії Володимира Путіна до прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді, голови КНР Сі Цзіньпіна та президента Ірану Масуда Пезешкіана. Помітною деталлю стало те, кого на цій зустрічі не було: жодного лідера західних країн.

Колись маловідома організація сьогодні перетворюється на головну платформу для держав, які прагнуть обмежити вплив Заходу на міжнародній арені. Спостерігачі відзначають, що склад учасників і рівень представництва свідчать про суттєві зміни у глобальному балансі сил. ШОС дедалі частіше сприймають не як регіональний клуб, а як інструмент формування альтернативного центру прийняття рішень.

Ключову роль у цих процесах відіграє Китай, який намагається утримувати ініціативу в організації та використовувати її для просування власного бачення світоустрою. Пекін позиціонує ШОС як простір для діалогу, що не залежить від західних інституцій, і поступово розширює її географію. До складу організації вже входять Індія, Пакистан, Іран та низка центральноазійських держав, що робить її однією з найбільших за чисельністю населення у світі.

Порядок денний саміту охоплює широке коло питань — від безпеки та боротьби з тероризмом до економічної співпраці та енергетичних проєктів. Водночас, за даними спостерігачів, окремі двосторонні зустрічі на полях саміту привертають не менше уваги, ніж пленарні засідання. Зокрема, тема України, за повідомленнями, порушувалася у розмовах між лідерами, хоча офіційні підсумкові документи навряд чи міститимуть відповідні формулювання.

Присутність Путіна на саміті стала черговим свідченням того, що Москва шукає опору в азійських партнерів на тлі розриву відносин із Європою та США. Для Кремля такі зустрічі — можливість продемонструвати, що Росія не залишилася в ізоляції, а має широке коло союзників. Водночас Індія, яка традиційно балансує між Заходом і Росією, використовує майданчик ШОС для підтримки власних інтересів, зокрема у питаннях енергетики та безпеки.

Експерти звертають увагу, що зростання ролі ШОС відбувається паралельно із кризою довіри до західних міжнародних структур. Країни Глобального Півдня дедалі частіше шукають формати, де вони можуть вести діалог без участі Вашингтона чи Брюсселя. Бішкекський саміт демонструє: такий формат існує, і він набирає ваги.

Водночас організація стикається із внутрішніми суперечностями. Інтереси Китаю, Росії, Індії та центральноазійських республік часто не збігаються, а конкуренція між Пекіном і Нью-Делі залишається одним із найскладніших вузлів. Попри це, сам факт того, що лідери цих країн регулярно збираються за одним столом, свідчить про пошук спільних точок дотику.

Підсумки бішкекського саміту, ймовірно, будуть обережними: декларації про співпрацю без різких політичних заяв. Але сам склад учасників і увага, яку світова спільнота приділяє цій зустрічі, підтверджують головний тренд — багатополярний світ стає реальністю, і ШОС є одним із його найпомітніших символів.