Україна може запустити складання Storm Shadow/SCALP за 6-12 місяців, повна локалізація — до п’яти років
Українська оборонна промисловість здатна налагодити крупновузлове складання ракет Storm Shadow/SCALP протягом 6-12 місяців, але повна локалізація виробництва може зайняти до п’яти років. Про це свідчать оцінки експертів та представників галузі.
Україна отримала від Великої Британії та Франції дозвіл на розгортання виробництва далекобійних крилатих ракет Storm Shadow/SCALP. Представники оборонної галузі вважають, що українські підприємства мають достатній рівень компетенцій для крупновузлового складання таких ракет із готових функціональних блоків, однак строки запуску залежатимуть від умов співпраці та обсягу передачі технологій.
За оцінками Української Ради зброярів, на підготовку персоналу та виробничих площ знадобиться близько трьох місяців, а на налагодження крупновузлового складання — мінімум 8-10 місяців за умови своєчасної передачі технічної документації та контрольно-випробувального обладнання. Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський називає схожі орієнтири: 6-12 місяців для збірки з готових комплектів, тоді як повна локалізація виробництва може зайняти до п’яти років.
Технологічно Storm Shadow суттєво відрізняється від ракет протиповітряної оборони, зокрема PAC-3, що обговорювалися раніше. Як пояснює Храпчинський, Storm Shadow — це дозвукова ракета з турбореактивним двигуном, композитним корпусом і тепловізійною головкою наведення, тоді як PAC-3 — надшвидкісний перехоплювач із твердопаливним двигуном і радіолокаційною головкою самонаведення. Це вимагає різних підходів до виробництва, матеріалів та інженерних рішень.
В Україні вже є частковий технологічний досвід, який можна застосувати. Зокрема, у ракетах «Нептун» використовуються напрацювання КБ «Луч» та двигуни від «Мотор Січі». Крім того, компанія Fire Point має досвід роботи з вольфрамовими уражаючими елементами, які застосовуються в ракетах PAC-3. Це, на думку експертів, свідчить про наявність в Україні необхідних компетенцій для складання ракет такого класу.
Водночас Сергій Гончаров, CEO NAUDI, звертає увагу, що частина ключових компонентів, зокрема двигун, найімовірніше, продовжуватиме вироблятися іноземними компаніями, такими як французька Safran, а також MBDA, Leonardo, Thales чи американськими виробниками. Він наголошує, що складання ракети з готових вузлів — це фактично «викруткове виробництво», тому ключове питання полягає в тому, який відсоток локалізації вдасться забезпечити на практиці.
Гончаров також зазначає, що українські приватні виробництва вже мають вигляд на рівні сучасних європейських підприємств, однак усі потенційні учасники проєкту проходитимуть технічні аудити спроможності та оцінку готовності до виробництва відповідно до вимог партнерів. «Умовний гараж для цього не підійде», — підкреслює він.
Точніші строки запуску виробництва можна буде назвати лише після розуміння конкретних технічних вимог, рівня локалізації та умов угоди. Наразі ж оцінки експертів сходяться в тому, що йдеться щонайменше про рік і більше, а повна локалізація може розтягнутися на п’ять років.
