У ніч на 23 липня 2026 року Російська Федерація продовжила масовані обстріли території України, застосовуючи ракети та ударні безпілотники. Окрім традиційних цілей, дрони-камікадзе атакували складські приміщення компанії Wildberries, що стало продовженням серії ударів по логістичній інфраструктурі. Влада закликає громадян не ігнорувати сигнали повітряної тривоги та перебувати в укриттях.

За даними моніторингових каналів, ворог використовував різні типи безпілотників, зокрема іранські «Шахеди», для ударів по об'єктах у кількох областях. У Повітряних силах ЗСУ повідомили про роботу протиповітряної оборони в центральних та північних регіонах. Наслідки атак уточнюються, проте вже відомо про пошкодження цивільної інфраструктури.

Паралельно з бойовими діями в Україні тривають важливі політичні зміни, спричинені масштабними протестами. Президент Володимир Зеленський ухвалив рішення про заміну головнокомандувача Збройних сил України. Замість Олександра Сирського, якого протестувальники звинувачували у прихильності до радянських методів управління, призначено генерал-майора Михайла Драпатого. Цей крок став першою значною поступкою влади на вимоги громадян, які вийшли на акції з гаслом «Корупція вбиває».

Крім того, президент звільнив міністра оборони Михайла Федорова, який активно реформував систему оборонних закупівель. На його місце тимчасово виконуючим обов'язки призначено генерал-майора Євгенія Хмару, колишнього командувача Центру спеціальних операцій «А» СБУ. Зеленський заявив про намір подати кандидатуру Хмари до парламенту для затвердження на посаді міністра. Це рішення викликало неоднозначну реакцію, оскільки Хмара, хоч і має авторитет серед військових, не є цивільною особою, що суперечить вимогам закону.

Причиною відставки Федорова офіційно названо конфлікт між молодим міністром-технократом та старшим військовим апаратником. Однак аналітики вважають, що справжньою причиною стала боротьба Федорова з корупцією в оборонному секторі. Він намагався реформувати систему формування «переліку» озброєнь, який визначає, що саме закуповує держава. Раніше цей перелік складався Генеральним штабом у закритому режимі, що дозволяло недоброчесним постачальникам домовлятися з окремими генералами для включення своєї продукції.

Федоров вимагав від військових обґрунтування необхідності конкретних зразків озброєння, аналізуючи, які саме спроможності вони мають посилити. Це викликало спротив з боку представників старої системи, які звикли до безконтрольного розподілу бюджетних коштів. Експерти зазначають, що реформа Федорова відповідала стандартам НАТО, де міністерство оборони має право ставити під сумнів доцільність закупівель та шукати ефективніші альтернативи.

Попри звільнення Сирського, протестувальники продовжують вимагати повернення Федорова на посаду міністра оборони. Вони вважають, що призначення Хмари, якому доведеться витратити місяці на формування нової команди, є кроком назад у боротьбі з корупцією. Ситуація залишається напруженою: суспільство очікує від влади рішучих дій щодо очищення оборонної сфери, тоді як війна з Росією вимагає негайних та ефективних рішень.