Паливна криза в Росії, яка спочатку охопила центральні регіони, тепер дісталася й Далекого Сходу. Майже в усіх суб'єктах країни-агресорки запроваджено обмеження на продаж бензину та дизельного пального. Водії змушені стояти в чергах на автозаправних станціях по кілька днів, а незалежні мережі АЗС опинилися на межі виживання.
За даними російських ЗМІ, дефіцит пального фіксується від Калінінграда до Владивостока. На багатьох заправках встановлено жорсткі ліміти: один водій може отримати не більше 10-20 літрів бензину. При цьому, за свідченнями очевидців, чиновники та силовики отримують пальне без черги — за спеціальними картками, посвідченнями або навіть за паролем «Уряд».
Експерт з енергетики, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України Андрій Закревський в ефірі Еспресо зазначив, що паливна криза в Росії перетворюється не лише на економічну проблему, а й на інструмент боротьби за контроль над ринком. Найбільший удар припадає на незалежні мережі автозаправних станцій, які не входять до складу великих вертикально інтегрованих нафтових компаній.
«Коли не вистачає кисню, хтось обов'язково починає задихатися. Зараз „помирає“ саме приватний бізнес. Якщо мережа АЗС не належить великій нафтовій компанії, вона просто не виживає», — пояснив Закревський. Він звернув увагу, що російська влада більше переймається перерозподілом активів, ніж забезпеченням населення пальним. Обсяги обов'язкового продажу бензину через біржу навіть скоротили — з 15% до 10%.
«Це робиться не для людей. Це спосіб „віджимати“ приватні мережі заправок. Власникам фактично ставлять ультиматум: або продаєш бізнес зараз, або за кілька тижнів залишаєшся без пального й банкрутуєш», — додав експерт. На його думку, у центрі уваги опинилися передусім АЗС, розташовані у великих містах і на дорогих земельних ділянках. Зараз триває масштабний переділ ринку, де відбирають не лише заправки, а й цінні земельні активи.
Причини паливної кризи в Росії мають комплексний характер. Однією з ключових є наслідки війни проти України, які призвели до порушення логістичних ланцюжків та зростання внутрішнього попиту на пальне через потреби армії. Крім того, російські нафтопереробні заводи (НПЗ) зазнали позапланових ремонтів, що скоротило обсяги виробництва. Також російські компанії майже повністю зупинили морський експорт дизельного палива через підвищений попит всередині країни.
Ситуація ускладнюється тим, що влада Росії, замість вирішення проблеми дефіциту, використовує кризу для перерозподілу ринку на користь великих державних нафтових компаній. Приватні заправки, які не мають доступу до пільгових поставок пального, змушені або закриватися, або продавати бізнес за безцінь. Це призводить до монополізації ринку та подальшого зростання цін для кінцевих споживачів.
На Далекому Сході, який традиційно залежить від поставок пального з центральних регіонів, криза відчувається особливо гостро. Через великі відстані та обмежену транспортну інфраструктуру будь-які перебої з постачанням призводять до миттєвого дефіциту. Місцеві жителі скаржаться, що не можуть заправити автомобілі для поїздок на роботу, а фермери — для проведення сільськогосподарських робіт.
Експерти прогнозують, що паливна криза в Росії може затягнутися на тривалий час, оскільки структурні проблеми в нафтовій галузі, посилені війною та санкціями, не мають швидкого вирішення. В умовах, коли влада більше зацікавлена в переділі власності, ніж у забезпеченні населення пальним, ситуація на АЗС навряд чи покращиться найближчим часом.
