Український JS-розробник повернувся з Барселони після служби в ЗСУ
Вадим Яровой двічі переривав кар'єру в IT через війну, а після повернення з фронту пройшов чотири курси Anthropic Academy, щоб наздогнати зміни в професії. Він розповів про досвід життя в Барселоні, роботу з ШІ та рішення повернутися в Україну.
JavaScript-розробник Вадим Яровой, який двічі залишав IT-галузь через війну, повернувся до професії після служби в Силах спеціальних операцій. За цей час індустрія змінилася до невпізнання: за його словами, тепер «Claude Code пише замість тебе». Щоб надолужити знання, він пройшов чотири курси Anthropic Academy.
Вадим уперше пішов добровольцем ще 2014 року, а 2022-го долучився до Сил спеціальних операцій. Після звільнення з Збройних сил він багато подорожував Європою, розмірковуючи, чи зміг би жити в іншій країні. Фоновий стрес війни, обстріли, повітряні тривоги та трагічні новини про побратимів посилювали тривогу й заважали зосередитися на роботі та особистих справах. З діагностованим ПТСР, флешбеками й проблемами зі сном він вирішив спробувати змінити середовище.
2025 року Вадим переїхав до Барселони, де мав багато друзів-ветеранів, і продовжив дистанційно працювати на українську компанію. Він ставив перед собою три цілі: нове середовище й знайомства, дослідження через подорожі та пригоди, а також нові випробування. В Іспанії все було чужим — інший стиль життя, роботи й нова мова, — але це дало йому відчуття, що він усе може зробити.
Життя в Барселоні супроводжувалося активним спортом: завдяки додатку Urban Sports Club за 60 доларів на місяць він щодня відвідував нові події — від спортзалу й боулдерингу до йоги, сауни та джиу-джитсу. На вихідних ходив у хайкінг у Піренеях. Водночас оренда житла виявилася складною: пошук міг тривати місяцями, вимагали іспанський робочий контракт і податковий номер, оформлення якого займало місяці. Державні сайти працювали погано, більшість послуг отримували в живих чергах. До мінусів міста він відніс численні крадіжки — у нього вже вкрали телефон, тож він носив його на шнурочку. Попри це, Барселона залишалася безпечною: напади чи погрози зброєю там рідкість.
Поверненню передувало усвідомлення, що Барселона перетворилася на «санаторій» — місце відпочинку й зустрічей із друзями, але не для постійного життя. Вадим зауважив, що в розмовах про політику та Україну місцеві часто не розуміють загрози з боку Росії, а молодь більше цікавиться конфліктом між Ізраїлем і Палестиною. Він поїхав в Україну на кілька тижнів у справах, не плануючи залишатися, але відчув: це його місце. Тут рідні, власність, друзі та робота в українській IT-компанії.
За його словами, Барселона виконала свою функцію — стабілізувала психологічний стан і допомогла розставити пріоритети. Повернувшись, він відчув тепло й затишок, хоча усвідомлює небезпеку: згадує Atlas Festival, коли за ніч по Києву випустили 40 балістичних ракет. «Так, обстріли, так, небезпечно. Але це дім», — каже він. Історія Вадима ілюструє виклики, з якими стикаються ветерани після повернення до цивільного життя, та те, як ШІ-інструменти змінюють щоденну роботу розробників.
2
