Лише 9% поляків підтримують швидкий вступ України до ЄС — дослідження
За чотири роки підтримка швидкого членства України в ЄС серед поляків впала з 60% до 9%. Соціолог Лукаш Мазуркевич пояснює зміну настроїв втомою від війни, конкуренцією та відсутністю міграційної політики.
Підтримка швидкого вступу України до Європейського Союзу серед поляків за чотири роки впала з 60% до 9%. Про це свідчать дані соціологічного центру CBOS, які наводить польський соціолог, голова правління дослідницької компанії ARC Rynek i Opinia Лукаш Мазуркевич. Водночас близько 40% опитаних громадян Польщі не підтримують членство України в ЄС, а частка тих, хто вагається, зростає.
Ще у 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення, Польща стала однією з перших країн, яка відкрила кордон для мільйонів українських біженців. Тоді 94% поляків підтримували прийом українців — найвищий показник за всю історію досліджень CBOS. Країна-сусідка надавала Україні військову, гуманітарну та медичну допомогу. Однак у 2026 році говорити про «міцні відносини» стає дедалі складніше: підтримка на державному рівні зберігається, але разом з нею спалахують суперечки.
Соціолог пояснює, що від 2022 року Україна заполонила польський інформаційний простір. Якщо раніше поляки не надто цікавилися, як живуть українці, то з початком великої війни почали вивчати нашу державу. «Для поляків було відкриття, що Україна — не лише держава, яка успішно стримує російську агресію, а й асертивний суб'єкт, який має свою точку зору, може просувати свої думки та позиції. Поляки серйозно ставляться до України, але це має плюси і мінуси. Плюс — це визнання суб'єктності України як серйозного гравця, а інший бік цієї медалі — те, що Україна є конкурентом», — сказав Мазуркевич.
За його словами, поляки втомилися від постійних розмов про війну в інформаційному просторі, тож ці відчуття асоціюють напряму з Україною. Градус напруги зростає, але особистий контакт українців з поляками стає все тіснішим. Дослідження CBOS показують, що у 2026 році 55% поляків контактують з українцями: вони є серед знайомих, колег, друзів, сусідів або членів родини.
Соціолог називає щонайменше чотири теми, які загострюють відносини. Одна з них — біженці та скандальні інциденти за участю українців. В інформаційному просторі регулярно з'являються новини, як-от випадок з українським блогером Андрієм Гаврилівим, який попри заборону приїхав на спорткарі до озера Морське Око, або історія з 57-річним українцем, який виловив у столичному озері сома, якого багато поляків вважали місцевою легендою. Мазуркевич називає такі новини «піною на воді», адже скандальні інциденти з'являються в ЗМІ, але так само і зникають.
Глибша причина — незвичність присутності мігрантів у країні для сучасного покоління поляків. Протягом століть Польща була багатонаціональною, але люди, які були свідками тих часів, вже померли. «Люди, які сьогодні активно беруть участь в житті Польщі, народились і виховувались вже після Другої світової війни, коли ми вже стали мононаціональною країною, де не було такої кількості інших національностей», — пояснює соціолог. Зараз у Польщі живе близько 1,5 мільйона українців, і ця цифра коливається.
На тлі таких настроїв у Польщі почастішали випадки образ, погроз і фізичних нападів на українців. За даними польської поліції, лише за перше півріччя 2026 року громадяни України майже 180 разів повідомляли про злочини на ґрунті ненависті — це більш ніж на 30% більше, ніж за аналогічний період торік. Серед потерпілих є і діти, а приводом для агресії часто була українська мова.
Попри це, Мазуркевич наголошує, що поляків хвилює не конкретна неприязнь до українського народу, а питання до влади: чи має країна якусь політику щодо мігрантів і як вона повинна виглядати. Водночас цьогорічне гасло традиційного націоналістичного маршу у Варшаві, який відбудеться у листопаді, звучить так: «Поляк у Польщі — господар».
7
