Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що повномасштабна війна Росії проти України назавжди змінила роль Москви на міжнародній арені. За його словами, агресія змінила позиції обох країн: Україна стала серйозним партнером для багатьох держав, тоді як Росія опинилася в новій для себе ролі.

Така заява прозвучала на тлі активної міжнародної підтримки Києва. Одним із головних інструментів цієї підтримки залишається «коаліція охочих», створена навколо Британії та Франції і об’єднана довкола допомоги Україні. Проте в Європі дедалі більше говорять про ризики, пов’язані зі зміною влади у ключових країнах.

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер уже залишив посаду, а президент Франції Емманюель Макрон не зможе балотуватися на наступних виборах. Дипломати побоюються, що це може послабити коаліцію, адже саме тандем Стармера і Макрона свого часу подолав багаторічні суперечки Лондона і Парижа та об’єднав понад 30 країн довкола підтримки України.

Особливе занепокоєння викликає перспектива відходу Макрона. Президент Франції має залишити пост після виборів наступного року, а очевидного наступника, який продовжив би його курс, немає. Букмекерським фаворитом вважають лідерку ультраправих Марін Ле Пен, яка обіцяла вивести Францію з військового командування НАТО, скасувати санкції проти Росії і змусити Київ погодитися на мир на умовах Москви. Її суперник зліва Жан-Люк Меланшон пішов ще далі, пообіцявши повний вихід із західного альянсу.

Британські посадовці вже вивчають, що означатиме перемога когось із цих політиків для майбутнього коаліції та обміну секретними розвідданими. Один із західних чиновників прямо попередив про «велику проблему» для НАТО в такому сценарії.

Найочевидніший кандидат, який міг би підхопити естафету разом із Британією, — канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Він реформує Бундесвер у найбільшу армію Європи, проте сам загруз у внутрішній кризі і дедалі частіше чує сумніви щодо того, скільки ще протримається на посаді. Депутат від його ж партії Родеріх Кізеветтер назвав лідера ХДС «не Черчиллем».

За словами Кізеветтера, і ХДС, і соціал-демократи уражені так званим «московським зв’язком»: частина членів обох правлячих партій готова повернутися до звичних відносин із Росією після завершення війни. Цим депутат пояснює, чому Мерц утримується від передачі Україні далекобійних ракет Taurus і не конфісковує судна російського «тіньового флоту». Канцлер також нібито зірвав спроби ЄС заборонити вільне пересування російських дипломатів у Шенгенській зоні та відмовився закрити берлінський «Російський дім», який вважають прикриттям для мережі московських шпигунів.

Польща та Італія, ймовірно, не заповнять вакуум. Лідери Дональд Туск і Джорджа Мелоні відмовилися направляти війська в Україну, а до кінця наступного року в обох країнах відбудуться вибори, тож їм не до претензій на роль нових лідерів Європи.

Наступник Стармера Енді Бернем має міцнішу позицію у внутрішній політиці, але обмежений досвід у зовнішній. Свою першу зустріч з іноземним лідером на новій посаді він провів із Володимиром Зеленським у Портсмуті, сигналізуючи союзникам, що курс на підтримку України та НАТО залишиться незмінним.

Якщо відхід Стармера супроводжувався визнанням його заслуг, то вихід Макрона, ймовірно, сприймуть значно тривожніше, хіба що Бернем зуміє самотужки взяти на себе роль лідера «коаліції охочих».

Попри дискусії в Європі, «коаліція охочих» уже неодноразово ставала майданчиком для конкретних оборонних ініціатив на підтримку України. У липні Україна разом із дев’ятьма країнами Європи створила антибалістичну коаліцію, учасники якої домовилися спільно посилювати протиракетну оборону. Тоді ж учасники «коаліції охочих» готували суттєве посилення української протиповітряної оборони, а союзники Києва вже мали конкретний план дій.