Уже майже два тижні в центрі Києва біля театру Франка тривають протести, спричинені звільненням Михайла Федорова з посади міністра оборони. Акції збирають тисячі людей — лише 17 липня на площі було близько 10 тисяч мітингувальників. Однак боротьба точилася не лише на вулицях, а й в інформаційному просторі. Протестний рух зазнав масованих медіаатак не тільки з боку проросійських ресурсів, а й від частини українських телеграм-каналів. Дискредитаційна хвиля охопила всі можливі онлайн-платформи — від телеграму до тіктоку.
Як з’ясувалося, підґрунтя для звільнення міністра почали готувати заздалегідь. Головну роль у його очорненні відіграла мережа телеграм-каналів «Труха». За підрахунками, лише протягом червня — липня компрометуючі дописи набрали понад 4,1 мільйона переглядів. Ключовим наративом дискредитаційної кампанії стала теза про «провалену реформу ТЦК». Для цього канали цитували народного депутата Данила Гетманцева, який стверджував, що Федоров створює лише «слайди», а не проводить реальну реформу військкоматів. Крім того, вибірково публікували конфліктні ситуації між громадянами та працівниками ТЦК під час мобілізації.
5 червня поліція у Львові зупинила для перевірки документів власника «Трухи» Максима Лавриненка. Його доставили до місцевого ТЦК через відсутність чинної відстрочки або бронювання. Сам Лавриненко стверджував, що це сталося за вказівкою міністра Федорова через негативні публікації про нього. Згодом його відпустили, вручивши повістку для проходження ВЛК за місцем проживання в Харкові. Чи виконав Лавриненко свій обов’язок, наразі невідомо.
Після звільнення Федорова та початку протестів «Труха» спочатку відмовчувалася — не згадувала про акції, а про відставку уряду писала без згадки про міністра. За словами медіаекспертки Оксани Мороз, «Труха» продемонструвала свою неспроможність впливати на проактивну українську аудиторію. Медіааналітик Олексій Ковжун зазначає цікаву статистику: після публікації дискредитаційних матеріалів читачі почали масово відписуватися від каналу — втрата становила десятки тисяч підписників. «Головний висновок цього кейсу полягає в тому, що навіть читачі без професійної медійної грамотності змогли розпізнати нещирість. Аудиторія відчула оцю поганку і відреагувала бойкотом каналу», — додав він.
Окрему хвилю дискредитації запустили проросійські телеграм-канали. Протягом тижня після звільнення Федорова та початку акцій нарахували 1388 публікацій, що дискредитують протести, які набрали понад три мільйони переглядів. Головним наративом стала теза про «боротьбу за корупційні потоки». Згідно з цією версією, протести нібито є не проявом громадянської позиції, а спробою Федорова зберегти контроль над військовими закупівлями та державними контрактами.
Оксана Мороз розповіла, що Російська Федерація активно намагалася скористатися протестними настроями. Для цього масово використовувалися відео у TikTok, згенеровані штучним інтелектом, де герої якісно маскувалися під українців. Тактика росіян полягала в підтримці обох сторін конфлікту — вони одночасно розхитували ситуацію навколо головкома Сирського та навколо Федорова, щоб максимально емоційно розірвати українське суспільство. У телеграмі працювала класична сітка проросійських блогерів, таких як Мирослав Олешко, Денис Єлісевич, Ігор Мосійчук, а також провладні канали «Джокер» та «Bond news». Вони поєднували антивладні настрої з критикою Федорова як члена команди президента, тоді як провладні канали називали його зрадником президента.
У цих дописах також намагалися дискредитувати самих протестувальників, стверджуючи, що вони отримують гроші за участь в акціях. Організацію приписували бізнесменам Олександру Конотопському, Олексію Бабенку та банкіру Олегу Гороховському. Жодних підтверджень цієї інформації немає, а самі канали раніше були помічені в дискредитаційних кампаніях. Олексій Ковжун пояснює, що російські спецслужби застосовують давню радянську технологію — нав'язування тотального цинізму: «Я цинічний, усі цинічні, нічого крім грошей та владних інтересів не існує». Таким чином вони намагаються подати протести як такі, що відбуваються в чиїхось інтересах, заперечуючи власну волю суспільства.
Попри масовані інформаційні атаки, протести в Києві тривають, демонструючи стійкість громадянського суспільства. Експерти сходяться на думці, що цей кейс став показовим: українська аудиторія здатна відрізняти справжню громадянську активність від маніпуляцій, а спроби дискредитації лише зміцнюють довіру до тих, хто виходить на вулиці з чесними вимогами.
